Юля Маліченко, підопічна БФ «Квітна», історія якої зворушила сотні сердець — успішно пройшла операційний та реабілтаційний періоди. Завдяки підтримці та допомозі небайдужих людей вже вдалось провести Юлії діагностику, операцію та 4 курси доопераційної хіміотерапії і курс післяопераційної хіміотерапії на загальну суму 179 483, 34 грн. Попереду продовження хіміотерапії та курс променевої на яку ще потрібно зібрати ще 125092 грн. і вона дуже потребує допомоги кожного з нас.
Сьогодні Юлія розповідає Квітна про особливості підготовки до хірургічного втручання, що було найскладнішим та найдивовижнішим на цьому етапі лікування, а також поділилась з нами своїми секретами підготовки до операції:
У післяопераційному періоді для мене найскладнішим був етап реабілітації, коли ти розумієш, що для відновлення потрібен час, що треба потерпіти і далі все буде добре, але психологічно це важко прийняти. Часом ці відчуття навіть породжують паніку, стреси тобі і твоїй сім’ї. Це не лише у мене, про це попереджають лікарі і іноді. Вони навіть прописують сильні заспокійливі, але мені на щастя вдалось впоратись і без них. Через силу і сльози я робила реабілітаційні вправи, бо розуміла, що якщо занедбаю, то моя рука може бути обмежена у рухливості і це може залишитись на все життя.
Найпозитивнішим моментом у всьому цьому процесі було те, що лікареві вдалось провести оперативне втручання зі збереженням мого органу. Окрема за вдячність лікареві, у якого золоті руки.
Загалом я дуже позитивно налаштована, всі мої побоювання були марними, адже мої страхи не підтвердились. Найскладніше звичайно знайти шлях керування своїми емоціями.
Для мене найдієвішими були такі методи:
Перш за все довіряти своєму лікарю. Я по натурі панікер, тому намагалась робити все що завгодно, аби не дозволяти собі панікувати. Для себе я найшла спосіб контролювати паніку – я прикріпила собі на руку гумовий браслет і коли у голову лізли погані думки я себе ним била. Думала лише про хороше. Неймовірно мені допоміг мій синочок, саме він не давав мені розклеюватись. Ми разом готувались, він знав, що мені потрібна операція, і саме в день операції у нього було день народження. Дуже допомогла допомога бабусі, вона приїхала і взяла турботи про сина на себе, а я могла бути впевненою що з ним все гаразд і для мене це стало запорукою успіху.
Важливо знайти для себе улюблену справу. Мені дуже допомогло моє хоббі, адже коли ти займаєшся улюбленою справою думками ти просто розчиняєшся у творчості. Я з головою занурилась у свої прикраси і це мені також дуже допомогло. Прикрасами я зайнялась не випадково. Мені страшенно подобаються кольори, я перукар колорист і мені завжди подобалось поєднувати кольори, фарбувати. Любов до бісеру у мене вже давно. Вдома у мене зберігались ящики бісеру я постійно його купувала та милувалась кольорами, мені дуже подобалась фактура та розмаїтість кольорів, вони мене надихають на творчість. Це як у дитинстві, коли ти бачиш щось надзвичайно гарне, тобі хочеться його зїсти. У мене було подібне відчуття від різнокольорового бісеру, від усіх цих блискучих дрібничок. Я пробувала різні прикраси робити, а спрацювали прикраси вязані гачком, бо їх можна робити навіть із заплющеними очима.
Натхнення. Найбільше мене надихає природа. Вона додає сил та впевненості і спонукає до творчості. Восени у моїх намистах переважали жовто-гарячі тони, взимку – білі та сріблі і ось зараз в моєму серці вже відчуття весни і я взялась за роботу у оксамитово-зелених відтінках.
Зв’язок з природою. Для мене це найулюбленіше проведення часу, блукати, вдихати всі ці природні аромати, слухати як шумить струмок – все це викликає у мене неперевершені відчуття. Можна розчинитись у гармонії з природою, відновити свої сили, забути про всі свої переживання.