Чому деякі види онкологічних захворювань, наприклад, рак серця або рак тонкого кишечника, розвиваються вкрай рідко, а інші патології, навпаки, зустрічаються найчастіше? Знайти відповідь на причину такої закономірності в медичних колах намагаються давно, проте поки лише існують гіпотези.
На думку групи міжнародних вчених, відповіддю може служити природний відбір, в результаті якого злоякісні новоутворення вражають переважно великі органи людини, збій в роботі яких не несе серйозної загрози для життя людини.
Вчені припускають, що органи можна розглядати як окремі, але взаємопов’язані екосистеми, стійкість до розвитку злоякісних пухлин в кожній з яких залежить від того, наскільки вона важлива для виживання в дітородному віці.
Підтвердженням тому можуть служити дані про частоту захворюваності найпоширенішими видами раку, згідно з якими злоякісні пухлини вкрай рідко виникають в життєво важливих органах, що складаються з невеликої кількості клітин. Порушення в тканинах таких органів серйозно знижують життєздатність, тому еволюція сприяла розвитку у них стійкості до порушень в генетичних механізмах і метаболізмі.
Інша справа — великі (печінка) і парні органи (легені, нирки), які в разі збою в нормальному функціонуванні мають резервами для забезпечення життєдіяльності організму. Тому тут фактори, що сприяють розвитку раку, не мають сильного відсічі, в результаті чого в них розвиваються злоякісні утворення.
Однак, це тільки гіпотеза, кажуть вчені, для підтвердження якої ще потрібно провести ретельні дослідження, ще й тому, що існує й інша, цілком ймовірна еволюційна теорія, що великі органи стали великими, для того, щоб компенсувати великий ризик розвитку раку.