1

Щодня сотні жінок успішно завершують свій шлях лікування від онкологічних захворювань молочної залози й чують від лікаря діагноз «здорова». Перемігши хворобу й повертаючись до звичного життя, багато хто вже дивляться на світ іншими очима й відчувають нові емоції.

З якими почуттями й переживаннями зіштовхуються жінки, які перемогли  РМЗ, і як допомогти їм відновити психічну рівновагу Благодійному фонду «Квітна» розповіла лікар-педіатр, психолог, психотерапевт психоаналітичної орієнтації, член Української асоціації психотерапевтів Наталія Владімірова.

Наталю, розкажіть, чи потребують люди, які перемогли рак, у подальшій реабілітації?

Упродовж лікування онкологічного захворювання людина проходить п’ять стадій прийняття хвороби. Й часто буває, що вже здоровій фізично людині потрібен ще час, щоб «одужати» психологічно, адже наступний етап – становлення людини в суспільстві – також дуже складний. Тому правильна підтримка й допомога вкрай необхідні. Це викликано тим, що в організмі людини відбулися зміни як фізичні (іноді це може бути навіть втрата органу, яку потрібно прийняти), так і психологічні – з’явилися страхи: страх, що хвороба може знову повернутися, страх самотності, страх смерті. Це відбувається на підсвідомому рівні.

Які психологічні зміни відбуваються з жінками, які пройшли лікування від РМЗ?

Всі люди різні, й по-різному виходять на етап одужання. Одні люди відчувають підйом і наснагу, що все позаду, і я впоралася, інші – роздратування та злість, що робити далі, як повернутися до колишнього життя, коли ти вже інша, треті – пригнічення і самотність, тепер ти здоровий і вже нікому не потрібен. А є люди, які намагаються забути все як страшний сон. У кожному з цих випадків повинен бути індивідуальний підхід. Але головне – люди не повинні залишатися наодинці зі своїми переживаннями й відчуттями.

Які переживання та зміни в поведінці жінки, що пройшла через діагноз РМЗ, вважаються нормою, а які можуть їй нашкодити?

Всі емоції, якщо їх не пригнічувати, нормальні. Але коли жінка з РМЗ намагається придушити своє «Я» – це загрожує негативними наслідками. Що це означає.

Жінка, яка пережила всі випробування хворобою, повертаючись до колишнього життя, вже бачить все інакше й себе також, тому часто відчуває роздратування та агресію. В основному, це м’які, добрі люди, які бояться образити інших, агресивні почуття у них дуже пригнічені. Якщо раніше така жінка жила за принципом «треба», десь переступала через себе і робила все з надривом, то зараз її може лякати агресія і роздратування, які з’явилися. Це нормально, більш того, ці емоції можуть навпаки допомогти вижити. Жінці необхідно зрозуміти, що саме є джерелом роздратування і направити його в правильне русло. Життя багатогранне, в ньому є все. Для того щоб отримувати емоційне задоволення потрібно не боятися жити.

Коли жінка намагається викреслити з пам’яті хворобу, вона не вирішує проблему. Адже все, що з нами трапляється – це наш досвід, і його потрібно вплести в історію нашого життя. Тому намагатися забути хворобу – шлях у нікуди.

Існує думка, що онкологія відбувається з людиною за гріхи. Але я не згодна з цим. Хвороба дається не за щось, а для чогось. Для того щоб людина обдумала, проаналізувала й щось переоцінила. Але, на жаль, жінка, яка вірить у те, що онкологія послана їй у покарання, починає картати себе, соромитися і приховувати від оточуючих свою хворобу. У таких випадках обов’язково потрібна любов і допомога рідних і, по можливості, фахівців.

Разом з одужанням до жінки часто приходить ще й такий стан, як самотність. У процесі лікування вона весь час була зайнята своїм здоров’ям, а з боку близьких отримувала багато уваги. Тому не дивно, що жінка, яка звикла вже до всього цього, відчуває порожнечу. Це дуже небезпечне почуття, яке потрібно опрацьовувати самостійно або з фахівцями.

Також онкохворі відчувають страх, що хвороба може повернутися. Приховувати й ховати свій страх, як і всі інші емоції, не варто. Знадобиться ще багато часу й роботи над собою, щоб це усвідомити й прийняти.

Як людині впоратися з усіма страхами, роздратуванням та іншими емоціями?

Самостійно зрозуміти, що з тобою відбувається і впоратися з цим навіть здоровій людині не завжди вдається, а людині з таким діагнозом ще складніше. Щоб лікувати наслідки, в даному випадку страхи, потрібно зрозуміти причини їх виникнення, а для цього потрібно проговорити їх. Адже що таке слово? Це контейнер для злості. Припустимо, Ви на когось розлютились. Тоді Вам потрібно це проговорити, розібратися, з’ясувати, а не затискати в собі, що часто роблять люди, коли вони бояться образити або втратити когось. Але, якщо Вас цінує ця людина, то вона піде на діалог. Якщо жінка зуміє перемогти страх образити когось, навчиться говорити НІ й те, що відчуває насправді, а не буде лукавити сама собі, то у неї є великі шанси на зцілення. Але нюанс у тому, що люди після онкологічного захворювання просто не розуміють, що вони зляться або переживають самотність. Тому дуже важливо, щоб з жінкою, яка зуміла пройти всі важкі етапи лікування, продовжувала поруч знаходитися людина, яка допоможе пройти всі етапи одужання.

Як у такій ситуації повинні себе поводити родичі й близькі люди?

Безумовно, близькі люди повинні бути поруч з жінкою в такий складний період, але не правильно вішати всю складність реабілітації на їхні плечі. Рідним хворого не легше, а в якійсь мірі навіть складніше. Іноді здоровій людині складно розібратися в своїх почуттях і відчуттях, а тут потрібно ще й вгадати, що відбувається в душі хворої людини. Їм самим потрібна підтримка, опора та розрядка, куди б вони могли «вилити» свої переживання. Іноді, розуміючи це, хвора жінка сама намагається підтримати своїх рідних, запевняючи, що все добре.

На жаль, в Україні ще погано поставлено питання реабілітації людей, які пережили рак. Лікарі свою роботу зробили, «вмили руки» й залишили таку людину наодинці з собою. Закордоном існують групи, куди приходять люди й діляться своїми емоціями та переживаннями з такими ж людьми, відвідують психоаналітиків, які допомагають розібратися в собі. У нас поки це лише зароджується, тому такий тягар часто беруть на себе близькі подруги й групи підтримки онкохворих у соціальних мережах.

Але щоб дійсно допомогти жінці, яка заново вчиться жити, необхідно бути щирою з нею, не обманювати, кажучи, що все добре, а на обличчі написано зовсім інше. Краще розповісти, як ви сильно її любите, як боялися втратити, і які щасливі, що вона одужала.

Добавить комментарий