Великий Четвер (Чистий Четвер) — перший з трьох днів які називають «Великим триденням» у християнстві. Саме цього дня Ісус Христос на знак покори омив ноги своїм учням та встановив Таїнство Євхаристії на Тайній Вечері. Також в цей день Ісус молився у Гетсиманському саду, був зраджений Юдою Іскаріотом, заарештований первосвящениками і вкинутий в темницю.
Відзначення у православній та католицьких церквах візантійського обряду
На п’ятий день після входу Господнього в Єрусалим віруючі християни відзначають Великий четвер, починаючи з якого протягом трьох днів всі церковні служби будуть присвячені спогадам про земні страждання Ісуса Христа. При цьому, сам Великий четвер, котрий іменується також Чистим, присвячується спогаду Тайної Вечері, під час якої Спаситель омив ноги Своїм учням, показавши тим самим приклад братської любові та покори.
В традиції Православної та Католицьких Церков із Великим четвергом за стародавнім звичаєм пов’язаний чин мироваріння. Приготування святого мира вважається предметом особливої важливості, оскільки через помазання миром всім хрещеним у Церкві подається благодать Святого Духа.
У Великий Четвер увечері служиться послідування Святих і Спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Під час цієї служби читаються дванадцять Євангелій, тобто 12 уривків зі всіх чотирьох Євангелій, де йдеться про страждання Христа перед розп’яттям, починаючи з останньої бесіди Його з учнями за Таємною Вечерею і закінчуючи похованням Його в саду Йосифа Аримафейського і приставлянням військової сторожі до Його гробу. Під час читання Євангелій всі, хто моляться, стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку, те, що слава і велич не залишили Господа і під час Його страждань, а з другого боку — гарячу любов до свого Спасителя.
Обряди і звичаї українського народу
Чистим, за віруванням українців, цей четвер зветься ще й тому, що це день весняного очищення. До схід сонця традиційно прибирал и у хатах, коморах, замітали подвір’я, білили стовбури дерев у дворі, в садку й за двором. Зібране сміття, галузки дерев, різний бур’ян палили посеред двору, щоб «очистити землю від зими, морозу, смерті й усякої нечисті».
У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня.
Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися Євангелії, чути не було. Люди, повертаючись з церкви, намагалися донести додому «страсну» свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.
Страсні свічі селяни лили самі, бо «трудова свіча лучче Богові вгодна». І лили їх такими, щоб вистачало надовго — бувало свічі «в два аршини довжиною і до десяти фунтів вагою.
За матеріалами: «Звичаї нашого народу», — Олекса Воропай