890_450_5f73367ec51a2 2

У всьому світі благодійність покликана вирішувати глобальні проблеми. В Україні, здебільшого, вона спрямована на адресну допомогу. Чому адресної допомоги недостатньо і з якими проблемами і труднощами стикаються благодійні фонди, що займаються вирішенням масштабних завдань, розповів громадський діяч і засновник Благодійного фонду «Квітна» Уріель Штерн.

Благодійність у моєму житті почалася задовго до створення фонду «Квітна». Оскільки я публічна особа і досить пізнаваний у кулінарному світі, до мене часто зверталися люди з проханнями про фінансову допомогу на лікування. Мені легко вдавалося зібрати необхідну суму й допомогти людині. Але звернень ставало все більше і якоїсь миті я зрозумів, що самотужки, без команди, я не зможу повноцінно допомогти всім, хто мене про це просить. Тоді у мене і з’явилася ідея створення фонду «Квітна», який вже більше чотирьох років рятує українок від раку молочної залози, використовуючи соціально-просвітницьку діяльність у сфері охорони здоров’я.

Хоча фонд частково збирає гроші на лікування хворих жінок, основне його завдання — пропаганда своєчасного виявлення паталогій молочної залози.

За ці роки нам вдалося допомогти десяткам жінок з раком грудей, але найбільше я пишаюся тим, що, зі слів столичних маммологов, кожна восьма жінка в Києві вперше приходить на профілактичне обстеження грудей, побачивши рекламу і звернення «Квітни».

Але на шляху до цих успіхів було безліч труднощів, які є актуальними і сьогодні.

/Недооцінювання важливості
соціально-інформаційних проектів/

Українці дуже співчутливі й щиро готові допомогти хворим дітям, що дуже важливо. Але потрібно докласти великих зусиль, аби пояснити суспільству, що точкова допомога малоефективна і необхідно шукати способи попередити проблему. В нашому випадку, донести жінкам, що найефективніший метод боротьби з раком — регулярні профілактичні обстеження.

Держава не в силах потягнути пропаганду і реалізацію профілактики раку. Уявіть тільки, в Україні щорічно потрібно перевірити одинадцять мільйонів жінок на наявність раку молочної залози, щоб виявити серед них п’ятнадцять тисяч хворих, а потім вилікувати їх. Це фінансово дуже витратно й тому у всіх розвинених країнах просвітницька місія лягає на благодійні фонди, організації та інвесторів. Лише так вдається досягти позитивного результату.

В Україні, на жаль, багато потенційних інвесторів вважають, що це нецікаве завдання, оскільки вони не можуть оцінити результат відразу. Тому й віддають перевагу лікуванню хворої дитини, ніж допомагати нам переконувати жінок, щорічно проходити обстеження.

/Зібрати і утримати команду
однодумців-професіоналів/

У «Квітну» ми шукали людей, які горять нашою місією та ідеєю, а також професіонали в своїй області. Якщо працівники вашої компанії не поділяють спільні цілі, то успіху не буде. А у фонді, який займається такою проблемою, співробітники пропускають через себе жахи і тягарі хворих, не маючи при цьому високих заробітків.

Я вважаю, що ці люди герої і я всіляко намагаюся їх утримати в колективі.

/Стереотип, що співробітники благодійних фондів повинні 
бути волонтерами і працювати безкоштовно/

Досить важко пояснити потенційним спонсорам, що люди, які працюють у фонді, виконують колосальні завдання, несучи великі емоційні навантаження, і за це вони повинні отримувати гідну зарплату. Адже якщо твої співробітники не отримують гроші за виконану роботу, вони не будуть працювати повний робочий день, і ти не зможеш вимагати від них результатів. Волонтери можуть допомогти один-два рази, коли їм зручно, але не в довгограючому проекті. Також, крім штатних співробітників, для створення якісного проекту необхідна ще й допомога рекламних агентств, дизайнерів, фотографів і т. п., послуги яких також необхідно оплачувати. Переконувати інвесторів, що фонду необхідні гроші на оплату роботи людей дуже складно.

/Переконання, що утримувати і займатися
благодійними фондами повинні багаті люди/

Існує думка, що благодійність — це обов’язок багатих людей. Але в дійсності це не так. По-перше, врятувати і допомогти всім неможливо, наскільки б багатою не була людина. По-друге, якщо ви чимось займаєтесь і у вас немає однодумців або ці однодумці не готові пожертвувати і п’ятнадцяти копійок, то ваша ідея нічого не варта, і вона не потрібна суспільству.

Коли я створював фонд, то люди, до яких я звертався, повірили в мою ідею і місію фонду. Вони відразу виділили гроші щоб фонд був якісним: мав бухгалтера, директора, співробітників і можливості для розвитку на перший час.

/Відсутність постійної допомоги/

Якими б відданими були спонсори вони не займаються підтримкою одного і того ж фонду постійно і шукати нових інвесторів доводиться регулярно. Це природний процес і не варто з цього приводу рефлексувати.

Що стосується державних дотацій, то до нього по фінансову допомогу ми не звертаємося, оскільки розуміємо, що там стоять зовсім інші завдання. Але в питаннях щодо розміщення соціально-інформаційних матеріалів нас підтримує «Центр громадського здоров’я», міські та обласні адміністрації. За що ми їм дуже вдячні.

/В Україні не працює світова 
практика підтримки науки/

Розвинені країни давно зрозуміли, що без додаткових приватних грошей наука не рухається. Тому, всюди на заході люди і організації вважають за честь бути керівником або членом опікунського комітету наукових установ. Для дослідницьких центрів будуються нові корпуси, купуюєся дослідницьке обладнання, виділяються гранти і допомагають меценати. Ця світова практика чомусь в Україні не працює.

Фонд «Квітна» підтримує Національний інститут раку, де проводяться наукові дослідження і працює дійсно грамотний персонал, який протягом довгих років проводить онкологічні дослідження за жебрацьку зарплату. На жаль, на фінансування української науки меценати абсолютно не хочуть виділяти гроші. Тому нерозумно очікувати, що в таких умовах може бути розроблена вакцина проти раку.

Але не дивлячись на всі ці труднощі і проблеми, я бачу, що країна змінюється і відходить від радянських принципів «все суспільне — все нічиє». Люди починають розуміти, що громадське — це наше. Ми всі є господарями доріг, по яких їздимо, водоймищ, в яких купаємося, лікарень, в яких лікуємося. Тому, коли хтось плюнув або викинув недопалок на тротуарі, прибирати його будуть за наші податки. І якщо наша наука і медицина на отримує грантів і благодійної допомоги, то це ми з вами не отримаємо медичну допомогу, коли будемо її потребувати.

Добавить комментарий