unnamed (9)

Гіперопека або гіперпротекція — надмірна турбота про дітей. Батьки, які страждають на гіперопеку, намагаються захистити дитину, навіть при відсутності небезпеки. Вони несвідомо намагаються повністю керувати життям дитини, позбавляючи її права на власну думку, інтереси та емоції. Постійне утримування чада поруч та спроби замінити собою увесь їхній світ руйнують психіку дітей.

За статистикою, 40% батьків страждають на гіперопіку, що в подальшому лише шкодить дітям. Діти, виховані у надмірних лестощах чи, навпаки, контролі, зростають несамостійними, тривожними, дратівливими та з купою комплексів. Вони не вміють справлятися зі стресом і керувати своїм життям навіть у дорослому житті.

Наслідки гіперопіки:

• Несамостійність дітей. Діти звикають, що все за них виконують і потім не спроможні впоратися із найменшими труднощами, не вміють турбуватися про себе самостійно.

• Обмежений світогляд. Люди вчаться на своїх помилках, а якщо постійно контролювати дітей і нав’язувати їм лише свою думку, вони не матимуть власного досвіду й будуватимуть в уяві світ лише зі слів інших людей. Свідомістю таких людей легко керувати, що не є добре.

• Насмішки однолітків. Діти завжди намагаються довести, що вони круті: найкращі, найшвидші чи найрозумніші. А коли поруч з дитиною завжди матуся, це не круто.

• Розвиток тривожності та нервової напруги. Гіперопіка передає дітям надмірне занепокоєння, не притаманне для дитячого віку. Як наслідок, дитина зростає залежною від батьків, несамостійною і невпевненою у собі людиною, яка боїться ініціативи та найменших ризиків.

• Невміння справлятися зі стресом. Тепличні умови і потурання кожної примхи призводять до того, що дитина, потрапляючи в реальний світ, не знає, як у ньому поводитися. В результаті вона замикається в собі, накопичуючи образу. Дитина повинна вміти адекватно сприймати відмову і навчитися боротися зі стресом.

• Закомплексованість. Дитина починає думати, що не здатна прийняти правильне рішення навіть у простій ситуації. Подорослішавши, вона стає інфантильною і невпевненою у собі невдахою, яка у всіх своїх бідах звинувачує батьків.

• Прагнення якомога швидше “піти” від батьків. Аби позбутися гіперопеки, діти часто роблять необдумані вчинки: ранні шлюби, втеча в інше місто, зв’язок з поганою компанією. Навіть, якщо подібний догляд завершиться “благополучно”, виростаючи, діти не хочуть надалі підтримувати зв’язок із батьками.

• Неспроможність керувати своїм життям. Дітям, які виросли під ретельним контролем і гіперопікою, важко зробити кар’єру та створити сім’ю. Вони виростають з комплексами неповноцінності і власної нікчемності, зі сталою думкою, що всі їм щось винні.

Поради батькам, як боротися з гіперопікою:

• Завжди пропонуйте дитині вибір;
• Сприймайте дитину, як особистість, а не свою власність;
• Дозволяйте дитині самостійно обирати друзів, гуртки та секції;
• Не втілюйте в дітях власні мрії;
• Привчайте дітей самостійно виконувати свої обов’язки (вчити уроки, застеляти ліжко);
• Ставтеся з повагою, а не як керівник;
• Не наказуйте, а просіть;
• Діліться з дитиною своїм досвідом і не лише вдалим, адже помиляються всі — і це нормально. Так ваше чадо матиме бажання довіритися і вам.

Джерело: Наша мама

Добавить комментарий