Гепатит – це запалення печінки, спричинене різними інфекційними вірусами та неінфекційними агентами.
Існує п’ять основних штамів вірусу гепатиту: A, B, C, D та E. Хоча всі ці штами викликають захворювання печінки, вони мають ряд відмінностей, а саме:
- способи передачі;
- тяжкість захворювання;
- способи профілактики.
Типи В і С призводять до хронічних захворювань печінки у сотень мільйонів людей і разом є найпоширенішою причиною цирозу печінки, раку печінки та смертності від вірусних гепатитів. За оцінками ВООЗ, 354 мільйони людей у всьому світі живуть з гепатитом В або С і для більшості випадків тестування та лікування залишаються недосяжними.
Деякі типи гепатиту можна запобігти вакцинацією. Дослідження ВООЗ показало, що за допомогою вакцинації, діагностичних тестів, ліків та освітніх кампаній в країнах з низьким та середнім рівнем доходу можна запобігти 4,5 мільйонів передчасних смертей вже до 2030 року.
Вірусний гепатит А (ВГА)
ВГА (хвороба Боткіна) відноситься до числа найпоширеніших кишкових інфекцій у світі.
Шлях передачі інфекції – фекально-оральний. Зараження людей відбувається при вживанні інфікованої вірусом ГА води та їжі, іноді контактно-побутовим шляхом. Найчастіше ВГА хворіють діти від 2 до 14 років. У людей старшого віку захворювання протікає у важчій формі, ніж у дітей, і з переважанням жовтяничної форми.
Інкубаційний (прихований) період при ВГА зазвичай триває від 15 до 30 днів.
Тривалість ВГА залежить від тяжкості, і в більшості випадків захворювання закінчується одужанням. Хронічний перебіг і летальні випадки спостерігаються вкрай рідко.
Вірусний гепатит В (ВГВ)
ВГВ найбільш поширений та небезпечний серед інших форм вірусу гепатиту. Входить у десятку основних причин смерті населення. Він є частою причиною цирозу і первинного раку печінки.
ВГВ надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. У крові і її компонентах вірус зберігається роками, при кімнатній температурі на зовнішніх предметах він зберігає життєздатність протягом трьох місяців.
Джерело інфекції – хворі люди та вірусоносії, які виділяють вірус в навколишнє середовище з усіма біологічними рідинами організму: слиною, сльозами, жовчю, сечею, фекаліями, грудним молоком, вагінальним секретом, спермою та кров’ю.
Способи зараження:
- під час народження від матері до дитини;
- незахищені статеві контакти;
- небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
- використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.
Слід зазначити, що сприйнятливість до вірусу 100% -а, а доза інфікування дуже низька.
Інкубаційний період при ГВ зазвичай триває від 60 до 120 днів, інколи – 180 днів.
Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГВ — це вакцинація.
Вірусний гепатит С (ВГС)
ВГС може викликати як гострий, так і хронічний гепатит, тяжкість – від легкої хвороби, що триває кілька тижнів, до серйозної хвороби на все життя.
Гепатит С є основною причиною раку печінки.
Спосіб інфікування:
- вживання наркотиків шляхом спільного використання ін’єкційного обладнання;
- повторне використання або недостатня стерилізація медичного обладнання, особливо шприців та голок в медичних закладах;
- переливання крові та її продуктів;
- сексуальні контакти, які мають травматичний ефект (наприклад, серед чоловіків, які мають статеві стосунки з хворими на гепатит або ВІЛ-інфікованими чоловіками).
- під час пологів від інфікованої матері до дитини. Однак цей спосіб передачі зустрічаються рідше.
Гепатит С не поширюється через грудне молоко, їжу, воду або випадкові контакти, такі як обійми, поцілунки та обмін їжею чи напоями з інфікованою людиною.
Оскільки нові інфекції ВГС, як правило, протікають безсимптомно, мало хто проходить тестування з метою профілактики аж поки не з’являються симптоми внаслідок серйозного ураження печінки.
Лікування
Для запобігання вірусу гепатиту В доступні безпечні та ефективні вакцини, які також запобігають розвитку вірусу гепатиту D (ВГД) і вводяться дитині через кілька днів після народження.
Хронічну інфекцію гепатиту В зазвичай лікують за допомогою противірусних засобів. Лікування може уповільнити прогресування цирозу, зменшити ризик розвитку раку печінки та поліпшити довготривале виживання.
Також існує вакцина для запобігання інфікуванню гепатитом Е (ВГЕ), хоча на сьогодні вона ще не широкодоступна.
Спеціальних методів лікування ВГВ та ВГЕ немає, і госпіталізація зазвичай не потрібна. Рекомендовано уникати непотрібних ліків, які можуть негативно вплинути на роботу печінки, яка й так вразлива через віруси гепатиту.
Гепатит С може протікати як у гострій, так і хронічній формі. Деякі люди одужують самостійно, тоді як у інших розвивається небезпечна для життя інфекція або подальші ускладнення, включаючи цироз або рак. Не існує вакцини проти гепатиту С. Противірусні ліки можуть вилікувати понад 95% людей, хворих на гепатит С, зменшуючи тим самим ризик смерті від цирозу та раку печінки, проте доступ до діагностики та лікування залишається низьким.
Вірус гепатиту А найпоширеніший у країнах з низьким та середнім рівнем доходу через зменшений доступ до чистих та надійних джерел води та підвищений ризик зараженої їжі. Для профілактики гепатиту А доступна безпечна та ефективна вакцина. Більшість інфекцій ВГА є легкими, а люди, які перенесли цей вірус, зазвичай повністю одужують і у них виробляється імунітет до подальшого зараження. Та інколи цей вірус може мати важкі наслідки та загрожувати життю людини через ризик печінкової недостатності.
Джерело: World Health Organization