4 річний Джаспер, син онкохворої Юлії Маліченко, підопічної БФ «Квітна», мами-одиначки, круглої сироти із Запоріжжя, яка пройшла вже 9 процедур хіміотерапії, переконаний, що вони з мамою упораються з недугою. Хлопчик є найбільшою підтримкою Юлії, її опорою і стимулом до життя. 3 жовтня у неї розпочнеться наступний курс хіміотерапії. І сьогодні ми спілкуємось з Юлею про її самопочуття, враження від лікування, що виявилось найважчим випробуванням для дівчини під час процедур хіміотерапії, і як найкраще підготуватись до них:
— Юлю, ви чудово виглядаєте, розкажіть як ви облаштувались у столиці?
В Києві довелось орендувала квартиру на час хіміотерапії, звісно ж, не без допомоги друзів. Тепер ми з синочком у столиці. Тут достатньо затишно, поруч є дитячий майданчик, стадіон, місця для прогулянки та відпочинку. Джаспер у мене хлопець дуже активний і гуляти з ним щодня це справа обов’язкова, тому я знайшла спосіб полегшити своє завдання: я беру гамак, розкладаю його між паркових дерев і відпочиваю після хіміотерапії, а Джаспер тим часом грається на майданчику. Але я зовсім не шкодую, що взяла Джаспера з собою до Києва, бо він моя підтримка і допомога. У мене немає змоги розклеюватись, валятись, адже він мій моторчик і з ним у мене завжди купа справ. Тим часом поки у мене процедури, Джаспер залишається з моїми подругами або нянею, дякуючи моїм друзям та їх підтримці, про нього є кому попіклуватись, поки я лікуюсь.
— Які у вас відчуття після хіміотерапії?
Мої перші відчуття від хімії були доволі приємними, я думала, що буде значно гірше. Насправді ж організм був достатньо сильним, першу хімію я практично не відчула, а от наприкінці першого курсу процедур хіміотерапії, моє волосся посипалось, як, власне кажучи, мені й обіцяли. Друга хімія пройшла трішки складніше. Після першого введення препаратів стало погано, ну а третя хімія — значно гірше. Я лежала днів 5-6, враховуючи те, що я приїхала з сином, бо думала, що мій стан буде таким самим як під час двох попередніх процедур. Однак було значно складніше фізично і ще плюс додаткові справи по догляду за сином. Хоча загалом це те, до чого мене готували.
— Як Вам допомагає син?
Він мені дуже допомагає, бачить, що мамі погано і приносить водичку, намагається позамітати, помити вікна, носить пакети з продуктами, відкриває віконечко, коли мені погано, хоча йому ще 4 років немає. Робить мені масаж, цілує, обіймає, підтримує мене морально, постійно повторює: мама, ми впораємося; мам, я приїхав тебе підтримати; мам, у нас все вийде!
— Чого перед хімією ви найбільше побоювались?
Найбільше я хвилювалась через волосся, боялась що воно випаде. Але насправді, нічого страшного у цьому немає. Боялась, що фізично не впораюсь, що буде дуже складно перенести всі ці процедури. У житті я дуже активна людина, завжди роблю кілька справ одночасно, та зараз фізично бракує на все сил. Часом не вистачає сили навіть принести продукти з магазину. Ще я дуже боюсь уколів, і понад усе я боялась саме їх. Постійно прокручувала в голові, що кожного місяця мене будуть колоти – 6 уколів на місяць плюс лікування. Але із цим я впоралась.
— Яка стратегія лікування на майбутнє?
Зараз я закінчила 3 курс хіміотерапії, у жовтні на мене чекає операція, а після неї – опромінення. Тобто ще місяць на хіміотерапію і на операцію, а щодо опромінення, навіть не уявляю скільки це займе часу. Я налаштована оптимістично на всі 100%. Дороги назад у мене немає – тільки вперед! Є стимул жити. Є бажання жити. Є багато мрій та цілей, які потрібно втілити.
Допомогти Юлії подолати хворобу можна тут