Українка Ірина Арсентьєва – справжня матір-героїня. В молодості вона була успішною моделлю.
У неї була можливість вийти заміж за заможного чоловіка, але вона обрала Стаса. “У ньому була загадка”, — говорить вона. Коли Ірина та Стас задумали збільшити сім’ю, лікар сказав, що вона ніколи не зможе народити. У неї був позитивний резус-фактор крові, а в нього – негативний. Перша вагітність закінчилася трагедією – дитина померла. Друга спроба завершилася викиднем. Ірина й сама мало не померла. Стас щосили підтримував дружину, а сам у молитвах гарячково просив про допомогу.
І в їхньому житті знайшлося місце диву. Через рік Ірина народила абсолютно здорову дівчинку. Лікарі були неймовірно здивовані, а батьки – неймовірно щасливі. Після цього все змінилось.
Один за одним народилися 12 дітей і велика сильна родина щасливо зажила в любові. І тут прийшла велика біда. Ірині поставили страшний діагноз — рак лівої молочної залози. Родина витратила всі заощадження на її лікування, але цього виявилося замало. Крім того, дітям треба було щось їсти, у щось одягатися, вчитися, просто жити, врешті-решт.
Ірині вже зробили операцію, вона пройшла таргетну і хіміотерапію. Зараз жінка проходить підтримуюче лікування і вірить у повне одужання.
На лікувальні процедури для Ірини Арсентьєвої в липні було витрачено у загальній сумі 154 140, 87 гривень.
На процедури хіміотерапії для Ірини Арсентьевої в липні витрачено 48 602, 79 грн.
На операцію та симптоматичне лікування для Ірини Арсентьевої в липні витрачено 105 538, 08 грн
В серпні була проведена одна процедура хіміотерапії , витрачена загальна сума за серпень: 49 333,79 грн
У вересні було проведено три процедури хіміотерапії. Витрачена загальна сума за серпень 56 221,77 грн
На першу процедуру хіміотерапії витрачено 3 809,49 грн
На другу процедуру хіміотерапії витрачено 48 602,079 грн
На третю процедуру хіміотерапії витрачено 3 809 грн
У жовтні на хіміотерапію та симптоматичне лікування витрачено в загальній сумі 51 131,68 грн
На процедуру хіміотерапії в жовтні витрачено 48 642,25 грн
На симптоматичне лікування в жовтні витрачено 2 489, 43 грн
В листопаді на процедури хіміотерапії витрачено 51000,57 грн
У грудні на лікування в загальній сумі витрачено 52595,52 грн
ФОТОГАЛЕРЕЯ ЛІКАРСЬКИХ ВИПИСОК-ДОСЛІДЖЕНЬ-ДІАГНОЗІВ І ОБСТЕЖЕНЬ
Інтерв’ю
Ірина Арсентьева — чудова мати, дружина, мудра жінка та цікава особистість. Коли зустрічаєш цю світлу позитивну, життєрадісну людину — втрачаєш мову, як тільки дізнаєшся її історію. Коли Ірина розповідає, через що їй довелося пройти — серце наповнюється захватом від цієї дивовижної жінки!
Ірина, допоможіть жінкам, які на собі відчувають, що таке РМЗ. Як сказати дітям, що в родині з’явилася проблема? І чи потрібно взагалі говорити про це?
— Говорити, безумовно, потрібно, але говорити треба правильно. Ми живемо в недосконалому світі, і все не так, як ми хочемо. І буває в сім’ю приходить хвороба, ніхто цього не хотів, але так трапляється. Просто пояснити, враховуючи вік дітей. Я спочатку зі старшими поговорила. Тоді ми сіли всією сім’єю і старші разом зі мною пояснили меншим, що бувають різні хвороби і так склалося, що і у нашої мами така хвороба. Про це треба говорити обов’язково, але треба правильно піднести, не «ой, біда-трагедія, що робити», це повинно бути, як у лікарів, вони всі хороші психологи.
Перед тим як почала лікування, я проходила стільки діагностик, спочатку не повірила, що у мене такий діагноз і думала, що лікарі помилилися. І лікар Київського онкологічного центру сама сказала: «Ой, біда! А що ж робити? Ну добре, тримайтеся». Мені це одразу не сподобалося. Вона дала мені направлення до хіміотерапевтів, а там конвеєр. Знаєте, там стоїть довга черга, на тебе не дивляться як на людину, яка хоче зцілитися, а дивляться як в касі на папірець, який потрібно сплатити.
«Наступний! Заходьте! Що у Вас?», — Вона миттєво роздрукувала список медикаментів і каже: «Коли купите — приходьте». Я у неї починаю розпитувати, потім дивлюся на список — а там все підряд. Прошу почекати, питаю, що з цього реально треба купити, а мені відповіли: «Не затримуйте чергу». Я пішла в інститут раку обстежитися, думала, може, вони помилилися? А там такий самий діагноз поставили. Але інший підхід: коли вони дізналися, що у мене 12 дітей — відразу направили до головного лікаря, пообіцяли допомогти частково з ліками. Там теж конвеєр, але м’якше. Далі почали розводити руками, що у нас не завжди є препарати, але те, що є — ми готові надати і лікувати.
Тоді мої дочки сказали: мама, це все державні установи, підемо в приватну клініку. Вони мене обстежили, і там такий же діагноз. Ну все! Я вже тоді думаю — ну треба ж так вляпатися.
У мене була надія, що це не так, але коли одне і те саме кажуть в трьох клініках, то доводиться це прийняти. Це було справжнім ударом, стресом. Слава Б-гу, в депресію я не впала, але зрозуміла, що треба шукати хорошого лікаря. Я зі сльозами на очах прийшла в четверту лікарню і кажу, що всі призначають мені хіміотерапію. А мій лікар відповів: «Почекайте зі своєю хіміотерапією, давайте спочатку обстежимо, який саме у Вас рак, з’ясуємо що в Вас».
— Ви самі виявили пухлину?
— Не те, щоб сама. Я щороку проходжу обстеження, вичитала, що після 40-ка треба щорічно обстежуватися. Я навіть брала участь у соціальному проекті, висіла на бігбордах з сім’єю, що треба проходити скринінгову мамографію.
По-перше, я намацала, але тоді годувала грудьми, в такі періоди у мене завжди десь щось. На УЗД сказав лікар, що йому це не подобається, попросив прийти через півроку. Я прийшла, а мені сказали, що потрібно вирізати. Що це не онко, але потрібно вирізати. Коштує це шість тисяч. У мене таких грошей немає. Поки збирали-збирали, почала проходити обстеження, мене відправили до районної поліклініки. А там, коли мені робили мамографію, не захопили правий верхній кут (у мене там територіально розташована пухлина).
Потім я поїхала здавати кров на онко-маркери, мені сказали, що у мене нічого страшного, спостерігаємо. А воно влітку почало пекти, потім, відчуваю, почала збільшуватися. Я пішла до лікаря, кажу про дискомфорт, він дав мені направлення і там мені ставлять вже другу стадію.
Тобто, в квітні нічого не було, а в серпні розвинулося до другої стадії. Цей момент пропустили.
Треба було не гроші збирати, треба було їх просто взяти і знайти. А я закручена, я взагалі ніколи не хворіла, поліклініки — це не моє. Травень — останній дзвінок, червень — діти вдома. І не було часу на себе, а це велика помилка, ні в якому разі не повторюйте цього! Є на кого дітей лишити. Навіть Комаровський сказав, що щаслива сім’я — та, де щаслива мама, а тато повинен шулікою над нею літати і відганяти всі неприємності, але мама повинна завжди бути в гарному фізичному і моральному стані. А я взяла все на себе і пропустила момент, що треба до кінця вирішити проблеми зі своїм здоров’ям. А я, виходить, прогавила своє здоров’я. За здоров’ям потрібно слідкувати. Тут просто величезна відповідальність, особливо якщо ти — мама.
Неймовірна родина Ірини Арсентьевої
ФОТОГАЛЕРЕЯ СіМ’Ї
