Ніхто не любить отримувати погані новини. Особливо, якщо вони стосуються здоров’я. Проте жінки, які зважилися дізнатися про генетичне ризик захворіти на рак молочної залози, не пошкодували про своє рішення, як показало дослідження, проведене UNSW в Сіднеї.
Під час дослідження вивчалося, як інформування про ризик раку грудей психологічно впливає на жінок, що пройшли генетичне тестування.
Провідний автор, доктор Університету Квінсленда Тетяна Янес повідомила, що дослідження було зосереджено на жінках, які пройшли генетичне тестування для визначення своєї полігенної оцінки ризику (PRS). Вона включає аналіз 62 генетичних варіантів понад двох звичайних індикаторів раку грудей, виявлених у генах BRCA1 та BRCA2.
“PRS — це новий тип генетичного тестування і генетичної інформації, який ми не могли запропонувати раніше, тому що зосередилися лише на окремих генах, — повідомила доктор Янес. — Переважна більшість учасниць, які пройшли скринінг на гени BRCA, повертаються з негативними результатами. Але це не завжди означає відсутність ризику захворіти на рак. PRS набагато ширше розглядає варіанти у вашій ДНК”.
Генетичний варіант — це невелика зміна основних молекул, що складають ДНК. Самі по собі вони не обов’язково означають вищий ризик. Але чим більше варіантів виявлено у ДНК, тим більший показник PRS. Вчені вперше вивчали реакцію жінок, які отримали цю інформацію. Для них було важливо зрозуміти: чи викликає ця інформація більше стресу або знижує його, і чи може вона змінити поведінку жінок, яким вже було діагностовано цей рак, або у яких в сімейному анамнезі було це захворювання.
Цікаво, що з 208 учасниць 165 жінок (80%) погодилися отримати свої PRS. Тоді як інші 43 учасниці відмовилися.
Серед жінок, які погодилися, аби їм повідомили показники, 104 були віднесені до групи високого ризику. Решта — до групи низького.
Не дивно, що жінки з більш високим PRS відчули тдещо більше стресу та занепокоєння після отримання результату, ніж жінки з низьким показником. “Але насправді, це був не такий великий розрив, щоб була потрібна додаткова психологічна підтримка”, — підсумувала доктор Тетяна Янес.
Коли дослідники порівняли психологічні результати жінок, які вважали за краще отримати PRS, з тими, хто відмовився, більше учасниць в останній групі заявили, що шкодують про своє початкове вирішення.
Середній бал жалю для тих, хто не отримав PRS, склав близько 38 з 100 у порівнянні з середнім балом всього 9 в групі “які отримали”.
Дослідники зібрали результати й виміряли рівень жалю, використовуючи перевірений метод, відомий як шкала жалю про рішення.
Серед аргументів жінок, які відмовилися дізнатися свій PRS, були такі варіанти: “задоволені своїм життям прямо зараз”, “вже знали про ризик раку грудей” і що “тест не скаже, коли розвинеться рак грудей”.
Ці результати допоможуть клініцистам і генетичним консультантам озброїти жінок інструментами для прийняття поінформованого рішення про те, чи хочете ви отримувати PRS.
“Ми хочемо, щоб лікарі могли надавати жінкам чітку інформацію про генетичні послуги. Чого ми не хочемо — щоб люди відмовлялися від інформації через страх або не могли прийняти усвідомлене рішення, тому що вони можуть не повністю розуміти інформацію або наслідки для їхнього здоров’я”, — впевнена доктор Тетяна Янес.
Джерело: NEWS MEDICAL