Плакати — фізіологічний реакція організму на біль, страх, смуток чи радість, тому лити сльози — нормально для будь-якої статі та віку.
Науковці виділяють три типи сліз:
Базальні сльози. Вони постійно виробляються Райдужкою ока, аби зволожувати його.
Рефлекторні сльози. Вони утворюються у великій кількостях і допомагають “вимити” сторонні предмети при їхньому потраплянні до ока.
Емоційні сльози. Вони виникають, коли ми відчуваємо радість, гнів або сум.
Сльози містять воду (з електролітами), масло та слиз. Іони солі в електролітах роблять наші сльози солоними. Деякі вчені вважають, що в емоційних сльозах є білки та гормони, яких немає в базальних або рефлекторних сльозах. Коли ми плачемо, ці гормони допомагають регулювати наші емоції.
Процес виділення сліз відбувається завдяки “співпраці” лімбічної системи мозку та слізних залоз. За потреби лімбічна система мозку, яка є нашим емоційним центром, надсилає повідомлення слізним залозам, аби ті розпочали виробляти сльози.
Плач є важливим інструментом у спілкуванні немовлят. Він вказує на те, що дитині щось потрібно або його щось турбує. Тому поки малюки не вміють говорити, вони спілкуються мовою емоцій, де провідну роль займають сльози.
Під час дорослішання наші причини плакати змінюються. Сльози здебільшого вже не є відгуком на дискомфорт, але все ще залишаються реакцією на стрес. В такому випадку плач допомагає відчути катарсис або звільнення від сильних чи закритих емоцій. Сльози можуть зняти напругу, покращити наше самопочуття, заспокоїти та емоційно переналаштуватися.
Водночас у деяких культурах плач є неприйнятною формою вираження емоцій та проявом слабкості, що супроводжується соромом. Особливо це стосується чоловічої статі. Тож чоловіки можуть відчувати себе пригніченими та осоромленими після появи сліз на їхніх очах. Тому людям у такому середовищі доводиться “придушувати” плач й шукати спосіб вивільнити емоції іншим шляхом.
Враховуючи користь від плачу, психологи радять не стримувати сліз, якщо є потреба виплакатися. Людям, які соромляться думки суспільства, краще плакати на одинці чи в присутності близьких, які вас зрозуміють та не засудять.
Водночас постійний плач з будь-якої причини є приводом для звернення до лікаря. Адже надмірна невиправдана плаксивість може вказувати на очні інфекції, проблеми з психічним здоров’ям або розлади роботи мозку.
Джерело: healthnews