Вирішила написати свою історію. Якщо вона допоможе врятувати хоча б одну жінку, отже, мені довелося крізь це пройти не даремно.
Розпочну з того, що на протязі декількох років я регулярно, раз на рік, ходжу на обстеження до гінеколога. З недавніх пір стала ходити й раз на рік до мамолога. Мені 37 років, одружена, є дитина. У родині була онкологія, знаю, що це таке не з чуток. Останній раз була у мамолога восени. Пішла на обстеження завдяки фонду «Квітна». Начебто нічого не турбувало, але ви ж знаєте – онкологія підступна, турбує часто вже тоді, коли допомогти важко, тому і потрібно регулярно ходити на обстеження. Тоді нічого не виявили, все було добре, я задоволена-одухотворена стала розповідати своїм подругам, що обстежуватися необхідно, потрібно себе берегти.
На початку весни мене стала турбувати біль у грудях. Звичайно ж – я знову звернулася до фонду «Квітна» і пішла до мамолога. На УЗД була виявлена фіброаденома. Невеликих розмірів. Лікар сказала, що лікувати її немає сенсу, потрібно тільки хірургічне втручання й бажано не затягувати. На вигляд – це доброякісна пухлина, але біопсію зробити потрібно обов’язково. Дала мені 2 тижні, щоб я визначилася з клінікою. Сказати, що я засмутилася – це нічого не сказати. Я стала собі малювати найжахливіші картини, діагнози, тощо. На наступний день я пішла на прийом до хірурга, який такі операції проводить. Він довго дивився на УЗД, утворення знайшов не відразу, сказав, що слід почекати 3 місяці, щоб за ним поспостерігати, потім зробити біопсію, а потім вже операцію з видалення. Сказав, що утворення настільки незначних розмірів, що для того, щоб до нього дістатися – потрібно розшматувати всю грудь. Потім, подумавши, сказав, що 3 місяці чекати не варто, а потрібно провести біопсію через місяць.
Варто зазначити, щойно я почула діагноз ще на першому УЗД – біль різко збільшилася, відчувалася постійно, не припинялася ні на секунду, а лише посилювалася. Прочитавши в інтернеті, що фіброаденома боліти не повинна, а турбують лише злоякісні утворення – я зовсім поникла. Знову у мене перед очима ці страшні картини, чомусь дуже стало шкода свого сина. Весь світ перевернувся і був не милий.
Звичайно ж, я розповіла про свою ситуацію Уріелеві Штерну, засновнику БФ «Квітна», якого давно знаю, і завдяки якому я і потрапила на обстеження до мамолога. Він мені порадив не зволікати, зробити біопсію, і, переконавшись у тому, що утворення доброякісне вже діяти.
Я звернулася в одну іноземну клініку, де працюють висококваліфіковані фахівці світового рівня. Звичайно, послуги в ній не дешеві, але якщо там ставлять діагноз, то він на 100% вірний. Я пішла на консультацію до онколога, він нічого не намацав і сказав, що УЗД не досить. Щоб побачити повну картину – потрібно зробити мамографію. І ще раз УЗД, але вже у них. Що я і зробила. У підсумку – мамографія і УЗД не показали ніякого утворення. А те, що було прийнятим за утворення в попередній клініці – виявилося жировою тканиною. Чи варто говорити, що після почутого у мене біль як рукою зняло. Це був, напевно, день мого другого народження!
Ось так я на собі відчула, як працює психосоматика. А моя біль у грудях пов’язана зі спиною. Сидяча робота, стреси, ненормований робочий день дає про себе знати. Тепер ходжу на масажі й лікую спину. Та, звичайно, намагаюся перебудувати свою роботу так, щоб знаходити більше часу для відпочинку.
Ось така у мене історія з хепі ендом!
Бажаю всім жінкам здоров’я! Знаходьте час для себе, обіцяйте собі берегти себе!