Коли Сарафіна Ненс дізналася, що з високою ймовірністю захворіє на рак грудей, вона вирішила зробити профілактичну подвійну мастектомію, а потім – операцію з реконструкції грудей. Таке втручання мінімізує ризик, але зазвичай призводить до втрати чутливості в грудях.
26-річна Сарафіна знала, що успадкувала від батька ген BRCA2: після того, як у її тата знайшли рак простати на пізній стадії, вона вирішила пройти генетичний тест.
Ген BRCA2 підвищує ризик захворювання на кілька різних видів раку. Сарафіні, яка мешкає у Каліфорнії, порекомендували двічі на рік робити скринінг.
Та після першої ж процедури МРТ лікарі порадили їй зробити біопсію.
«Чекаючи на результат, я почувалася вщент розбитою», – розповідає Сарафіна.
Тканина виявилася доброякісною, але Сарафіна зрозуміла, що не хоче жити «від скринінгу до скринінгу». Їй ледь виповнилося 26, все життя було попереду. Вона вирішила зробити профілактичну подвійну мастектомію з реконструкцією грудей.
Це означало повне видалення молочних залоз. А на їхнє місце мали встановити імплантати.
Зазвичай мастектомію з реконструкцією пропонують двом категоріям пацієнтів: хворим на рак грудей і тим, хто має високу генетичну схильність до раку й вирішує оперуватися профілактично (як Сарафіна).
Як пояснює д-р Емма Пеннері, клінічний директор британської доброчинної організації Breast Cancer Now, є відмінність між профілактичними операціями та оперуванням тих, хто уже хворий. Головне – подолати рак.
«Безпосередньо під соском або ареолою також можуть бути ракові клітини, а їх треба видалити максимально», – каже д-р Пеннері, додаючи, що метод подальшої реконструкції грудей залежить від схеми лікування раку.
«Дуже складно було вирішити, що робити», – зізнається дівчина. – «Після мастектомії та реконструкції жінки часто втрачають чутливість у грудях. Тобто ти не відчуваєш обіймів, не відчуваєш, як тебе омивають хвилі на океанському пляжі…»
Д-р Пеннері каже, що хірурги, з якими вона працює, намагаються мінімізувати побічні ефекти при профілактичному видаленні молочних залоз.
«Легкість такої операції та наступної реконструкції дуже залежить від багатьох факторів, як от розмір грудей, розмір соска й ареоли, а також їх розміщення на грудях – простіше кажучи, від того, чи груди округлі, чи обвислі. Після реконструкції дуже ймовірно, що жінка втратить чутливість грудей», – пояснює пані Пеннері. – «При мастектомії та реконструкції хірург відрізає частину нервів, що пронизують груди; саме це спричиняє оніміння. Але наразі науковці розробляють новітні методи, що дозволять більшою мірою зберегти чутливість після реконструкції. Сподіваємось, що у майбутньому це дуже допоможе жінкам».
Після кількох тижнів власних досліджень Сарафіна знайшла Енн Пелед, яка мешкає у Каліфорнії та виконує як операції з видалення раку, так і реконструктивні пластичні операції.
Пані Пелед також мала рак молочної залози.
«Мені було 37, коли я дізналась про свою хворобу, – каже вона. – Рішення щодо лікування далося мені надзвичайно складно. Мене лякала перспектива прожити решту життя без відчуття власних грудей».
Вона обрала альтернативну операцію – й наразі разом зі своїм чоловіком-неврологом шукає нові методи збереження чутливості.
Наприкінці 2019 року д-р Пелед зробила Сарафіні мастектомію, а потім і реконструктивну операцію.
Після наркозу Сарафіна відчула полегшення. Вона чудово відновлюється після операцій.
«Наразі у мене є повна чутливість з правого боку і на три чверті – з лівого. Щодня відчуття поступово повертаються», – каже вона.
Тепер Сарафіна активно пише на цю тему у соцмережах, розширюючи обізнаність про профілактичну мастектомію та реконструкцію грудей. Водночас вона продовжує навчання в аспірантурі та готує вступні документи на програму тренування астронавтів.
Це складний період для її сім’ї, особливо для її батька, який досі лікується від раку.
«Йому було дуже прикро, що в мене знайшли цей ген і що тепер я мушу стикатися з проблемами, від яких він волів би мене вберегти», – каже Сарафіна. – «Та думаю, він пишається і тішиться, що все пройшло дуже добре і що я почуваюся на сто відсотків собою».
Джерело: ВВС