Той, що породжує страждання — саме так перекладається з грецької слово «патоген». Патогени — мікроорганізми і білки, які здатні викликати хвороби в іншої живої істоти.
Патогени за своєю природою «довгожителі». Вони можуть передаватися при безпосередньому контакті та через посередників — комах, тварин і навіть різні побутові предмети. Небезпека патогенів у тому, що вони порушують роботу органів, тканин і систем, сприяють виникненню запалень. У продовж свого життя шкідливі мікроорганізми можуть розмножуватися і виробляти небезпечні отрути або токсини.
Основні типи
Одними з головних провокаторів патогенезу є:
• бактерії;
• віруси;
• найпростіші (амеба, плазмодій тощо);
• гриби;
• паразитичні черви (пласкі та круглі);
• пріони (небезпечні білкові сполуки).
Хоча ці патогени викликають безліч захворювань, починаючи від незначних до серйозних, вони не завжди небезпечні для здоров’я. Як відомо, людський організм містить тисячі видів бактерій, грибів і найпростіших, які є невід’ємною частиною нашої мікрофлори. Ці мікроорганізми корисні й важливі для правильної роботи травлення або імунної системи. А нашкодити можуть лише тоді, коли імунна система дає збій.
Натомість по-справжньому патогенні організми спеціально пристосовані для атаки на імунітет. Вони поширюються всередині тіла і залишають його для зараження іншого «господаря».
Найбільш поширені та небезпечні для людини бактерії та віруси. Обидва ці патогени завдають нам страждання, хоча мають відмінності. Бактерії продукують отруту або токсини, а віруси вже атакують клітинну систему з метою поширення собі подібних.
Особливо небезпечні для людини гриби, протісти (або найпростіші), паразитичні черв’яки, а також пріони. Останні – це унікальний тип патогена, який є білком, а не живим організмом. Білки пріонів складені в неправильну форму. Це і робить їх заразними. Вони групуються в тканинах головного мозку і можуть викликати смертельне нейродегенеративне захворювання Крейтцфельдта-Якоба у людей, а у великої рогатої худоби — губчасту енцефалопатію.
Класифікація
Всесвітня організація охорони здоров’я запропонувала чотири варіанти класифікації мікроорганізмів за рівнем патогенності.
До першої групи належать бактерії з невисокою індивідуальною та суспільною небезпекою.
Друга вже представляє помірну загрозу. Ці мікроорганізми можуть викликати деякі окремі захворювання, пов’язані в основному з порушеннями імунітету. Ризик поширення патогенів даної категорії може бути пов’язаний лише з відсутністю необхідних засобів лікування. Серед них: туберкульоз, коклюш, холецистит, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки і шлунку, ботулізм, правець, ентерит, гастрит, септецімія, проказа, дифтерія, лістеріоз, лептоспіроз тощо.
Третя група представляє досить високу індивідуальну небезпеку, але низьку суспільну. Бактерії даного класу здатні викликати важкі форми захворювань, однак не можуть поширюватися від одного організму до іншого. Ці патогени піддаються ефективним методам лікування і профілактики.
Четверта група чаїть найбільшу небезпеку, як суспільну, так й індивідуальну. Ці мікроорганізми вже викликають епідемії, погано реагують на ефективні профілактичні заходи, здатні до мутагенезу з утворенням нових стійких форм.
Як передаються
Передача патогенів здійснюється прямим, або непрямим шляхом.
До першого (від тіла до тіла) можна віднести передачу від матері до дитини (ВІЛ, Зіка, сифіліс), поцілунки (простий герпес), сексуальний контакт (папілома віруси тощо).
Шляхи непрямої передачі:
• повітряно-крапельний;
•продукти харчування;
• вода;
• тварини і комахи.
Звичайно, можна безліч разів іронізувати з приводу набридливої фрази про необхідність дотримання гігієни, але факт залишається фактом: це кращий спосіб мінімізувати ймовірність непрямої передачі патогенів. Тому не забуваємо мити руки після туалету, піддаємо продукти і воду необхідній обробці, чистимо від мікробів різні побутові поверхні, уникаємо спілкування з тваринами і своєчасно прибираємо за домашніми улюбленцями.
Збудники
До збудників відносяться:
• зоонози;
• антропонози;
• сапронози.
Збудники антропонозів передаються під час контакту між здоровою людиною та хворою. Приклади: черевний тиф, поліомієліт, краснуха, дифтерія.
Джерелом зоонозної інфекції є хвора тварина. На сьогодні відомо близько 100 найбільш поширених видів збудників інфекційних хвороб, до яких сприйнятлива людина. З них близько 35% належать до групи зоонозів. А саме: бруцельоз, ящур, сказ тощо.
Для збудників сапронозів головним природним місцем проживання є навколишнє середовище — ґрунт, вода. Прикладом ґрунтового сапронозу є клостридіоз, а водного — холера. А ще збудники сибірської виразки, ієрсиніозу, лістеріозу, правця.
Патогени незабаром будуть законсервовані
Невдовзі можна буде не боятися багатьох патогенів, оскільки вчені-медики візьмуть їх під контроль. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала проект Світового банку для консервації, аналізу і швидкого обміну зразками вірусів між лабораторіями та дослідницькими центрами по всьому світу. Це перший науковий біо-центр з глобального обміну патогенами — BioHub.
Угода про створення глобального сховища вірусів та інших патогенів з епідемічним або пандемічним потенціалом, таких як SARS-CoV-2, на базі Лабораторії радіологічного та хіміко-бактеріологічного аналізу в місті Шпіц було підписано ще в травні 2021 року, між урядом Швейцарії та ВООЗ. Ініціатором створення біо-центру став генеральний директор ВООЗ Тедрос Гебрейесус. Він закликав світ розпочати нову еру міжнародної співпраці в боротьбі з патогенами, більш ефективно і заздалегідь готуючись до наступної пандемії.
Джерело: Baltnews.